Ніхто не забутий....
СХИЛИСЯ НАД МОГИЛАМИ СОЛДАТІВ
За Батьківщину у боях вмирали
Однаково — дорослі і малі
За довгі роки ще не розшукали
Усіх могил солдатських на землі.
Розкидані вони у чистім полі,
Десь при дорозі, у розмай-траві…
Могил отих не обминай ніколи:
Поховані у них — для нас живі!
Там сплять навічно воїни-солдати,
Чиїсь батьки, чиїсь брати й сини,
Їм не судилось весен зустрічати,
Тих, що стрічаєш ти після війни.
Там сплять твої ровесники-орлята:
Тепер уже були б із них орли!
Схилися ж над могилами солдатів,
Що у боях за тебе полягли.
Нещодавно я провела власне опитування серед учнів
нашої школи ,на тему «Чи варто святкувати День Перемоги, якщо на сході України йде війна?»
Бутко Дарія, учениця 9 класу.
Як добре нам жити під мирним небом…Кожного дня прокидатися під спів солов'я,
милуватися чарівною природою, золотими хрестами на церквах, чудовими дитячими
майданчиками, на яких весело граються малята. А ось і хлопчики побігли з
іграшковими пістолетами та рушницями. Мабуть, вони грають у війну? Добре, що це
лише дитяча гра. А для покоління мого прадідуся – це була не гра, а страшна
сторінка життя. Їх було мільйони, які воювали у 41-45 рр. Одні вижили, інші – в
братських могилах... Відомості про ці страшні роки я взнаю із
художніх творів, кінофільмів, передач. Нещодавно на уроках української
літератури ми вивчили вірш К.Малицької " Чом, чом, чом. земле моя." У
ньому звучать рядки, які вказують на боротьбу нашого народу у Великій
Вітчизняній війні.
Тут, тут, тут
Твої діди й батьки
Свою пролили кров
За волю і любов.
Та не просто пролили кров. 20 мільйонів людей
різного віку віддали своє життя за мирне небо, за наше щасливе життя без війни.
Як добре нам зараз жити. Ми маємо хліб і до
хліба, можемо ходити до школи, батьки на роботу, не боячись гуркоту танків,
ревіння сирен, вибуху бомб і гранат, стрілянини. Скільки страхіть було пережито
нашим народом у воєнні роки?
Ця війна лишила після себе кривавий слід у
кожній родині. Мені дуже страшно дивитися кінофільми про Велику Вітчизняну
війну. У них показується, як фашисти жорстоко знущалися , катували наших людей,
спалювали живцем цілі села.
Я обов'язково покладу живі гвоздики до меморіалу
загиблим воїнам. Хвилиною мовчання вшановую пам'ять про них. З кожним роком все
менше ветеранів крокує на параді у строю. Вони відходять у вічність...
Але, я вважаю, людська пам'ять про мертвих і
живих з покоління в покоління не буде згасати. Вони воювали заради нашого
мирного життя, за щасливе майбутнє.
Не заростуть травою стежки до численних
пам'ятників воїнам – визволителям. Пам'ять про них ніколи не згасне у наших
серцях!
Гриб Марина, учениця 8 класу
Пам’ять людська… Ти могла б убити нас, коли б не мала
рятівної здатності забувати. Багато малих і великих подій заховала ти назавжди
в своїх архівах. Та є сторінки історії, є такі дати, що ніколи не припадуть
пилом забуття, бо перейняті вони болем не одного покоління.Не варто забувати про те, що на території України все ще триває війна.
Українці повинні усвідомлювати це і розуміти, що війна може торкнутись кожного.
І щоб зберегти свою країну і мати можливість жити в ній, не можна бути байдужим
до цієї проблеми.
Можновладці повинні зрозуміти, що їх функція – захист країни, захист
людей, які довірили їм керувати державою, зміна цієї держави на краще
найближчим часом, а не у невизначеному майбутньому.
Світу потрібно усвідомити, що мир на планеті все більше опиняється під
загрозою, і варто докласти максимум зусиль для його збереження. І думати про це
варто не лише у День пам’яті та примирення, День перемоги над нацизмом.
Пам’ятати про це потрібно завжди.
Брусенко
Оксана, учениця 7 класу
Я
вважаю, що день перемоги потрібно святкувати , тому що це день
завершення війни для більшості українських солдатів – ті, хто вижив, почали
повертатися додому, а ті, хто чекав, вже не боялися, що з родини на фронт піде
ще хтось.Це День вшанування героїзму
всіх українців, хто потрапив у пекло війни і хоробро воював – байдуже, в
якій армії. Бо це не їх провина – це наша спільна трагедія. Вони – тепер герої
своєї єдиної країни.
Ніхто не забутий....
СХИЛИСЯ НАД МОГИЛАМИ СОЛДАТІВ
За Батьківщину у боях вмирали
Однаково — дорослі і малі
За довгі роки ще не розшукали
Усіх могил солдатських на землі.
Розкидані вони у чистім полі,
Десь при дорозі, у розмай-траві…
Могил отих не обминай ніколи:
Поховані у них — для нас живі!
Там сплять навічно воїни-солдати,
Чиїсь батьки, чиїсь брати й сини,
Їм не судилось весен зустрічати,
Тих, що стрічаєш ти після війни.
Там сплять твої ровесники-орлята:
Тепер уже були б із них орли!
Схилися ж над могилами солдатів,
Що у боях за тебе полягли.
Нещодавно я провела власне опитування серед учнів нашої школи ,на тему «Чи варто святкувати День Перемоги, якщо на сході України йде війна?»
Бутко Дарія, учениця 9 класу.
Тут, тут, тут
Твої діди й батьки
Свою пролили кров
За волю і любов.
Та не просто пролили кров. 20 мільйонів людей різного віку віддали своє життя за мирне небо, за наше щасливе життя без війни.
Як добре нам зараз жити. Ми маємо хліб і до хліба, можемо ходити до школи, батьки на роботу, не боячись гуркоту танків, ревіння сирен, вибуху бомб і гранат, стрілянини. Скільки страхіть було пережито нашим народом у воєнні роки?
Ця війна лишила після себе кривавий слід у кожній родині. Мені дуже страшно дивитися кінофільми про Велику Вітчизняну війну. У них показується, як фашисти жорстоко знущалися , катували наших людей, спалювали живцем цілі села.
Я обов'язково покладу живі гвоздики до меморіалу загиблим воїнам. Хвилиною мовчання вшановую пам'ять про них. З кожним роком все менше ветеранів крокує на параді у строю. Вони відходять у вічність...
Але, я вважаю, людська пам'ять про мертвих і живих з покоління в покоління не буде згасати. Вони воювали заради нашого мирного життя, за щасливе майбутнє.
Не заростуть травою стежки до численних пам'ятників воїнам – визволителям. Пам'ять про них ніколи не згасне у наших серцях!
Гриб Марина, учениця 8 класу
Пам’ять людська… Ти могла б убити нас, коли б не мала рятівної здатності забувати. Багато малих і великих подій заховала ти назавжди в своїх архівах. Та є сторінки історії, є такі дати, що ніколи не припадуть пилом забуття, бо перейняті вони болем не одного покоління.Не варто забувати про те, що на території України все ще триває війна. Українці повинні усвідомлювати це і розуміти, що війна може торкнутись кожного. І щоб зберегти свою країну і мати можливість жити в ній, не можна бути байдужим до цієї проблеми.
Можновладці повинні зрозуміти, що їх функція – захист країни, захист людей, які довірили їм керувати державою, зміна цієї держави на краще найближчим часом, а не у невизначеному майбутньому.
Світу потрібно усвідомити, що мир на планеті все більше опиняється під загрозою, і варто докласти максимум зусиль для його збереження. І думати про це варто не лише у День пам’яті та примирення, День перемоги над нацизмом. Пам’ятати про це потрібно завжди.
Брусенко Оксана, учениця 7 класу
Я вважаю, що день перемоги потрібно святкувати , тому що це день завершення війни для більшості українських солдатів – ті, хто вижив, почали повертатися додому, а ті, хто чекав, вже не боялися, що з родини на фронт піде ще хтось.Це День вшанування героїзму всіх українців, хто потрапив у пекло війни і хоробро воював – байдуже, в якій армії. Бо це не їх провина – це наша спільна трагедія. Вони – тепер герої своєї єдиної країни.
Автор статті: Мотренко Ірина, учениця 9 класу
Немає коментарів:
Дописати коментар