Газета "Шкільна Бригантина"

Гірчить Чорнобиль, крізь віки гірчить…

30 років тому світ сколихнула страшна новина – 26 квітня сталася трагедія, яка увійшла в історію людства, під назвою Чорнобильська катастрофа, найбільша техногенна аварія ХХ ст. Відтоді Чорнобиль став зоною душевного болю і постійної тривоги мільйонів українців.

Чорнобильська АЕС була однією з п’яти атомних станцій України, яка виробляла від 4 до 8%  всієї української електроенергії. Катастрофа вважається найбільшою за всю історію ядерної енергетики, як за кількістю загиблих і постраждалих, так і за економічним збитком. Хмара вбивчих атомів пройшла над європейською частиною СРСР, більшою частиною Європи, східною частиною США. Велика кількість радіоактивних  речовин осіла на території Білорусії. Близько 200000 чоловік були евакуйовані із зон забруднення. Довкола АЕС створена 30-кілометрова зона відчуження, знищені і поховані(закопані важкою технікою) сотні дрібних населених пунктів. Причиною страшної аварії прийнято вважати стрибок напруги в мережі, який і викликав 2 вибухи. Кількість людей, чиї життя зруйнувала Чорнобильська аварія, можна визначити лише приблизно. Окрім загиблих працівників АЕС і пожежників, до них слід віднести хворих військовослужбовців і цивільних осіб, що брали участь у ліквідації наслідків аварії, і мешканців, що піддалися небезпечному радіоактивному забрудненню. З 600 000 ліквідаторів 10% померло і 165000 стало інвалідами. Тож віддамо велику шану і подяку тим, хто віддав своє життя страшному атому заради нашого майбутнього. І хоч нам, мабуть, уже не повернути ту красу Чорнобиля, ми дякуємо вам за те, що ми живем.

Ти чорний біль, ти горе крізь віки,
Через роки, а то й через століття.
Нам не забуть тієї гіркоти
І не вернуться на старе узлісся.

Ти той, хто зруйнував людські життя,

Ти той, хто був колись чудовим містом,
Ти той, що понад схилами Дніпра
Пекучим болем, втратами розлігся.
О, мій Чорнобиль! Пагорбе рясний!
Вернись! Вернись сльозами ветеранів!
Та лиш не так, як то було колись..
Той вбивчий атом хай не буде з нами.

                       Бондурко Юлія

                                                                         Автор статті:   Бондурко Юлія, учениця 8 класу